Літературні цікавинки

МІНЯЙТЕ РОЗКЛАД

Бернард Шоу ніколи не дозволяв режисерам скорочувати тексти своїх п'єс. Директор одного лондонського театру, готуючи до постановки комедію Шоу, надіслав авторові після генеральної репетиції таку телеграму: «Дозвольте скоротити п'єсу, інакше приїжджі глядачі не встигають на останній поїзд».

Шоу відповів: «Скорочувати не дозволяю, змінюйте роз­клад руху поїздів».

КОНФЛІКТ

Бернард Шоу запропонував для одного театру п'єсу молодого автора. Режисер попросив коротко переказати зміст твору.

—     Перша дія,— почав Шоу,— він любить  її, вона лю­
бить   його.   Друга  дія:   він  любить   її,   вона  любить  його.
Третя дія:  він любить її, вона любить його.

—     Пробачте, але ж тут немає драматичного конфлікту.

—     Конфлікт   полягає   в   тому,— відповів   великий   дра­
матург,— що ВОНА у всіх трьох діях одна і та ж особа,
ВІН — скрізь інша.

КАРИКАТУРА І ОРИГІНАЛ

—-  Під час  суперечок   ви  більше  схожі  на свої  карика­тури, аніж на фотографії,— сказали якось Бернардові Шоу. —•  Знаю,— відповів драматург.— Як-не-як, вже сімдесят

ПОРАДА ЛІКАРЯ

В одному товаристві Шоу зустрів молодого письменника, який пишномовне розповідав про свої літературні  успіхи.

—       Коли   мені   минуло   двадцять   років,— згадав   моло­дик,— лікар    заборонив    мені    палити,    побоюючись,    що
цигарки можуть негативно вилинути на мої розумові здіб­ності...

—       І чому ж ви не послухалися лікаря? — запитав Шоу

ТОЧНА МІРКА

Про Шоу  казали,  що він здатний миттю відповісти на

 будь-яке запитання. Це вирішив перевірити один лондон­ський критик і звернувся до Шоу з безглуздим запитанням:

—    Яка різниця між критиком і кравцем?

- Мій кравець,— відповів письменник,— незрівнянно розумніший за моїх критиків. Перш ніж пошити костюм, він знімає мірку. А критики переносять свою стару мірку на мої п'єси.

ОПОВІДАННЯ 3... ЛИМОНОМ

Одного разу А. П. Чехов завітав до редакції журналу «Зритель», там його пригостили чаєм. «Добре було б з ли-мончиком»,— сказав Антон Павлович. За кілька хвилин по­дали лимон, загорнутий у списаний дрібним почерком папір.

Гість якийсь час уважно читав написане, а далі став голосно сміятися. Виявилося, що лимон був загорнутий у сторінку рукопису ще не надрукованого оповідання, яке Чехов нещодавно подав до редакції. А редакційний сто­рож, що продавав у сусідню крамничку непотрібні папери, помилково відніс туди й рукопис.

ЛІКУВАТИ НЕ ДОВОДИЛОСЯ

Якийсь пасквілянт написав віршики, в яких назвав А. Че-хова ветеринарним лікарем.

—  Хоча,— заперечив письменник,— я ніколи не мав че­сті лікувати автора.

ПОДВІЙНИЙ ПЕРЕКЛАД

Дивовижна   пригода   сталася  з   оповіданням   А.   Чекова

«Загадкова натура».

Це було в 1910-х роках. У журналі «Всемирная пано­рама» опублікували оповідання «Мучениця», в перекладі з німецької. Під ним стояв підпис «Р.Б.». Незабаром з'ясувалося, що це... оповідання А. Чехова, і надрукували його, напевно, в якомусь німецькому журналі, не вказавши автора. Російський перекладач, вважаючи, що це оригі­нальне німецьке оповідання, переклав його російською.Цікава гра "З'єднай слова"